Розрахункова робота
Джон Леннон – життєвий і творчий шлях
“І твій птах може співати...”
Із слів, що в заголовку, варто починати розмову про Джона Леннона, бо саме птах є для цієї людини символом творчости. Птах ширяє над морем і бачить всю панораму світу. Водночас завдяки своїй природі він може пірнути в море, зловити рибу, витягнути її нутрощі і ґрунтовно дослідити їх. Джон Леннон торкався у своїй творчості як важливих соціяльних проблем, так і занурювався у глибини людської душі, її найтонших переживань. Саме тому молодь 60-их років ХХ століття так обожнювала “Бітлз” (The Beatles) – ансамбль, неофіційним лідером якого був Леннон. Адже молоді люди могли знайти у піснях цієї неперевершеної групи базу. Базу для істинної любови. Базу для відкритости і подолання рамок. Звісно, 60-ті – це час сексуальної революції, яка, як і инші подібні речі, що прийшли в той час, викликають навіть тепер у багатьох людей відразу. Але якщо Леннон, як вічний двигун, торкався б лише таких зовнішніх речей, то, звісно, пішов би в забуття. Леннон говорив про набагато глибші речі. Для нього абсолютно принциповими були всі проблеми, які він намагався віришити. Він був філософом, а не лише кумиром мільйонів. Хоч був і ним. Урешті, залишається і досі. Він живе у серцях тих, хто його пам’ятає. Він народжується у серцях тих, хто його не застав живим.
Темпи зросту популярности “Бітлз” не давали можливости глибоко задуматись над формою і змістом їхніх творів. А що там вже говорити про підтексти! Одним із найважливіших питань людства у 60-их роках ХХ століття було: “Чому “Бітлз” популярні?” Британський уряд використовував “бітломанію” для збагачення казни, випускаючи одяг із їхніми портретами і таке инше. Відомий індійський релігійний діяч Махаріші використовував зацікавлення “Бітлз” індійською філософією і релігією для того, аби зробити на цьому собі ім’я та гроші. А консервативні кола суспільства (особливо британського) влаштовували демострації і лекції, де говорили про шкідливість музики “Бітлз” для молоди. Однак, промовистий факт: та музика, яку уважали у 60-ті роки популярною (поп-музикою), тепер стає незмінним репертуаром симфонічних і камерних оркестрів. Класичні музиканти, які виконують музику “Бітлз”, стають Колумбами на шляху до відкриття Америки. Згадаймо відому сентенцію, що усе геніяльне – просте. Про що співали легендарні “бітли”? Про любовні пригоди, про новий стиль життя, пов’язаний із “експортом” рок-н-рольної музики із Сполучених Штатів Америки (Алан Фрід, Білл Гейлі, Елвіс Преслі, Рей Чарлз, Чак Беррі, Літтл Річард). “Бітли” не закінчували жодних консерваторій, ба, навіть будь-яких музичних навчальних закладів. Вони вийшли із низів суспільства і пройшли важку школу життя. Вони працювали над собою. Це – найчесніший у світі спосіб досягнення успіху. І саме тому легка музика “Бітлз”, із якої вони починали, перейшла в словесно-музичні експерименти і втілилась у глибоких музичних композиціях. Кожен із учасників “Бітлз” – Джон Леннон, Пол МакКартні, Джордж Гаррісон, Рінґо Старр – був неперевершеною особистістю і вічним мотором творчого пошуку. Саме це і є визначальним для популярности цього вокально-інструментального ансамблю і причиною його розпаду. Багато хто вважає, що жодна сольна кар’єра колишніх “бітлів” не була такою успішною, як власне “Бітлз”. І не дивно. Поки музиканти розвивалися, експериментували і шукали себе, вони створювали прекрасні речі. Коли кожен із них дозрів до самостійного творчого життя, почалися конфлікти, амбіції... Але згадаймо в чому таємниця скрипок знаменитого майстра Страдіварі? В особливостях поєднання. “Бітли” взаємодоповнювали одне одного. Це було їхньою родзинкою. Щаслива випадковість – великі індивідуальності зійшлися.
Попри безперечну талановитість кожного із учасників квартету “Бітлз”, Джон Вінстон Леннон був найбільш харизматичною постаттю. Як і всі інші “бітли”, він народився у Ліверпулі (9 жовтня 1940 року) – портовому місті на заході Великобританії. Батько Джона – Альфред (Фред) Леннон працював на торго...